Взялся тут наискось проглядеть старинную нихонскую былину, Повесть о Гэндзи. На языке, близком к языку оригинала, оно читается особенно хорошо, рисуя в уме потрясающие картины истинно нихоньского быта. Вот, например, небольшой отрывок:
На небо вже сходив світлий місяць, коли Ґендзі повернувся до Ої. Йому мимоволі згадалися колишні ночі, а жінка, скориставшись нагодою, підсунула до нього те саме китайське кото. Розчулений досліз, Ґендзі заграв. Знайома мелодія жваво нагадала їм минуле, немов перенесла їх у той давній вечір.
i cтруни кото
сьогодні звучать, як
в минулі роки.
І щирість моїх почуттів
так само незмінна.
– говорить Ґендзі, а жінка у відповідь:
Обітниці твоїй
про кохання довічне
я вірила й чекала.
І звуки кото суголосні
могутніх сосен співу.
Такими віршами вони обмінялися.